Світла пам'ять...

Світла пам'ять...
Пішов у засвіти Петраускас Антанас Аугустинович (04.12.1939- 16.01.2021)- заслужений працівник культури України, якого було нагороджено орденом " За заслуги" III ст., директор Черкаської обласної філармонії (1982-2012р.р.)
Антанас Аугустинович, балтієць за походженням, народився 4 грудня 1939 року в с. Гинтаутай Рамигальського району, республіка Литва. В родині, де виховувався хлопчина, завжди панувала атмосфера любові до музики: тато співав і грав на багатьох музичних інструментах.
У Черкаси юнака призвали до Лав армії служити в танковому полку.
Після армійської служби юнак залишився жити в Черкасах і розпочав свій творчий шлях в художній самодіяльності та згодом був призначений на посаду завклуба Черкаського м'ясокомбінату.
Антанас Аугустинович відразу свідомо прийняв рішення вивчити українську та російську мови і удосконалити свої знання в галузі культури. Антанас Петраускас успішно закінчив Ленінградський інститут культури і у 1972 р. очолив у Черкасах міський будинок культури.
У 1975 році молодий перспективний керівник очолив відділ культури Черкаського району.
1982 року Антанаса Аугустиновича було призначено на посаду директора Черкаської обласної філармонії, де за його сприяння з’явилися нові колективи: ансамбль «Росава», солісти Раїса Кириченко, Ольга Павловська та інші; тріо бандуристок «Вербена», камерний оркестр.
Антанас Аугустинович до останнього віддавав себе служінню мистецтву Черкащини .
В газеті "Нова доба" від 14 грудня 1999 року автор статті В. Безуглий стверджує: " Якби не литовець Антанас Петраускас, ні про яку українську пісню у Черкасах у 80-ті не могло бути й мови".
Митець відбувся на цій землі і завжди віддавав себе людям...
Спочивайте з миром, дорогий друже й наставнику...
Царство небесне Вашій душі...
Візьміть мене на крила - руки,
У світ тамтешній донесіть.
Мої гріхи й щасливі муки,
На домовину покладіть.
І не кропіть мій шлях сльозами,
Я з вами, друзі, помовчу...
В докорах не судіть словами,
Бо вже до спокою лечу.
Останній шлях, далека хата,
Усе із близька, із даля,
Несіть мене - де батько й мати,
Нехай прийме мене земля.
Щирі співчуття рідним і близьким.