25.01.2018

Натхнення від музики у морозний січневий вечір

Так чудово склалося, що черкасці охоче відвідують концерти місцевого симфонічного оркестру. Буває, що коли зазіваєшся із попереднім придбанням квитка, то можна залишитись і без насолоди вечора з живою справжньою музикою. Наш оркестр досить часто балує відвідувачів філармонії оновленими програмами, нерідко запрошує цікавих солістів, які виступають "мистецькими родзинками" тутешнього концертного життя. Так що, черкаський любитель симфонічних вечорів привчений і радий до новацій і гостей. А втім, концерт, запланований на 25 січня 2018 року, черкаські меломани очікували з особливим нетерпінням. Афіша зазивала: "З академiчним симфонічним оркестром Черкаської філармонії виступатиме  оперна примадонна Людмила Монастирська".

Солістка Національної опери Людмила Вікторівна Монастирська – народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка – це вокалістка, як стверджують зарубіжні критики, що нині входить до десятки найкращих співачок планети. У Метрополітен-опера Людмилу Монастирську визнали кращою Аїдою за останні півстоліття. Музичний критик Лариса Тарасенко (газета «День») приводить думку зарубіжних знавців вокалу, котрі характеризують Л.Монастирську як наступницю традицій великих оперних дів – Соломії Крушельницької, Марії Каллас, Монсеррат Кабальє. Почавши свою зарубіжну кар'єру з 2010 року, Л.Монастирська підкорила знані оперні театри світу – міланський "Ла Скала", "Метрополітен-опера" у Нью-Йорку, Берлінська Дойче-опер, Королівський театр "Ковент-Гарден" у Лондоні, опера "Бастилія" у Парижі, оперний театр "Лісео" у Барселоні, Хьюстон Гранд Опера тощо. Вона співала на одній сцені зі знаменитими оперними зірками: Пласідо Домінго, Роберто Аланья, Дмитрій Хворостовський, Ольга Бородіна, Марія Гулегіна, Лео Нуччі, Йонас Кауфманн, Анджела Георгіу, Саймон Кінлісайд. Її вокальне та акторське обдарування відмічали оперні режисери і диригенти світового рівня Зубін Мета, Франко Дзеффіреллі, Клаудіо Аббадо, Антоніо Паппано, Даніель Баренбойм.

Черкаські любителі музики, усвідомлюючи вагомість слави імені Людмили Монастирської, переживали в душі приємне піднесення і легке хвилювання від очікування  побачення з високою музикою і прекрасним виконанням, котрі подарують найчудовіші мистецькі враження. І жадані очікування таки справдились.

Концерт народної артистки України Людмили Монастирської та академічного симфонічного оркестру Черкаської філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Олександра Дяченка став визначною подією у культурно-мистецькому житті Черкас. Багато хто з відвідувачів філармонії, які прийшли до концертної зали у цей дуже морозний зимовий вечір, оцінюють його в числі кращих мистецьких акцій, що відбулися у нашому місті за останній час. Л.Монастирська подарувала черкасцям прекрасну музику у натхненному і майстерному виконанні. Чудово грав оркестр, виступаючи рівнозначним учасником музичного торжества. Колоритний підбір симфонічних композицій, гармонія оркестрового супроводу і прекрасного співу створили блискуче мистецьке дійство. У глядачiв загальне емоційне враження від відвіданого концерту створило образ коштовної ювелірної прикраси – кольє чи діадема, де блискучі діаманти – то спів оперної діви, а вишукана оправа – гра оркестру.

Зірка оперної сцени родом із Черкащини. Вона народилася в Ірклієві. Незважаючи на нинішню світову славу та зааганжованість контрактами із зарубіжними оперними театрами на декілька років уперед, буваючи в Україні, Л.Монастирська не лише удостоює своїм співом Національну оперу, а й не забуває про земляків. Власне, з Черкасами її ріднить хоч і не тривалий, але плідний період концертної діяльності. У 2006 - 2007 роках вона працювала у Черкаському музично-драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка та Черкаській обласній філармонії. В однім зі своїх інтерв'ю столичним виданням Людмила Вікторівна із вдячністю розповідала про те, що у складну для особистого життя пору вона отримала можливості для власної реалізації на кону черкаських мистецьких закладів і завдяки значній кількості сольних концертів до неї прийшло більш вільне і точне відчуття сцени. Після звітного концерту мистецьких колективів Черкаської області в березні 2007 року, де Л.Монастирська співала з камерним оркестром (нині симфонічний оркестр Черкаської філармонії), вона знову повертається на велику оперну сцену. З того часу періодично відбуваються творчі зустрічі співачки з черкаськими меломанами. На завершення цього концерту Л.Монастирська під гарячі і тривалі оплески вдячних шанувальників призналась, що спілкування із земляками дарує їй невимовне натхнення. А її творчі шляхи не оминають тих місць, де найрідніші люди, де найтепліша слухацька аудиторія.

 

Отже, програма мистецького подарунку землякам була складено таким чином, щоб і славетна гостя, і господар-оркестр якнайкраще могли показати слухачам свої достойні сторони і створити настрій радісно-святкової урочистої події. Романтично піднесеним прологом до неї стала ефектно виконана під управлінням О.Дяченка яскрава увертюра до опери "Оберон" німецького композитора-романтика Карла Марії Вебера. Слухача милували то рельєфні і ніжні репліки валторни, флейти, кларнета, то насичено бравурне і динамічне звучання всього оркестру.

І ось після цього вишуканого, ошатного вступу оркестру вийшла вона – примадонна. Вибудовуючи свою програму, підбираючи твори для концерту черкасцям, пані Монастирська утворила два блоки. Перший – то відомі і яскраві арії з італійських опер, у виконанні яких вона і здобуває славу світової музичної знаменитості. Другу частину виступу склали українські твори – народні та авторські пісні. А на виграшне завершення була виконана демократична популярна композиція – блискуча арія Маріци з однойменної оперети угорського композитора Імре Кальмана. Все це разом утворило розгорнений і продуманий проникливий монолог, у якому слухачі отримали нагоду пізнати різні грані багатого на темброві прояви та неймовірного у техніці і змінах динаміки голосу співачки. Італійські арії та українські пісні продемонстрували багатство образів, з якими блискуче справляється пані Людмила, – ніжні і поетичні, зосереджені і драматичні, патетичні і вибухові, світло роздумливі і легко грайливі, ефектно блискучі і помпезні.

Свій виступ наша видатна гостя почала арією, яка вважається однією із найскладніших у репертуарі сопрано. Достойне виконання каватини-молитви жриці Норми "О пречиста Богиня" ("Casta Diva") з однойменної опери В.Беллині служить своєрідним тестом оперним виконавицям на вищу фахову зрілість. Протягом ХХ століття лише декілька співачок могли справитися з нею достойно, серед них і Марія Каллас. Голос Л.Монастирської звучав ніжно, поетично і благородно. Оцінюючи виступи примадонни, критики нарекли її "королевою піаніссімо". І черкасці мали нагоду переконатися, як вона утворює це магічне – проникливо тихе, однак зовсім не безтілесне, а об'ємне звучання, за яким відчувається потенціал голосу великої потужності і зафарбування. Кожен звук взятий лагідно, без напруги, кожен звук ніс свою конкретну рельєфну барву, прикрашений особливими обертонами, філіруванням, доцільним вібрато. Віртуозні звороти вкладалися в осмислені змістом фрази.

У драматичному монолозі вуличної співачки Джоконди "Умру я!" ("Suicidio!") з однойменної опери італійця Амількаре Понк’єллі героїня в силу гострих життєвих обставин приймає тяжке рішення покінчити з життям. Л.Монастирська, виконуючи арію, представила іншу грань свого вокального тембру. Переконливо втілюючи психологічні переходи у спогадах і настроях героїні, її голос звучав більш патетично, глибоко, насичено.

Арія Леонори "Миру, миру, о Боже" ("Pace, pace mio Dio") з опери класика італійської опери Джузеппе Верді змальовує образ жінки, яка багато пережила і страждала за свою любов. В усамітненні вона молиться, спокутуючи неіснуючу провину за смерть батька, і тужить за коханим, гадаючи, що той загинув. Подібні жіночі образи, позначені непересічними життєвими драмами, близькі артистці. Про це Л.Монастирська не раз говорила в інтерв'ю, про це свідчать ті ролі, які вона з успіхом виконує на оперній сцені. Її вокальна інтерпретація дивним чином поєднує чулість і ніжність відповідно до зовнішності Леонори, і разом з тим і глибокі потаємні драматичні переживання цієї сильної духом жінки. Голос співачки звучить наче фантазійний оксамит, суміщаючи і прозорість, і об'ємність, і теплу та насичену глибину. Під час виконання арії Леонори слухачі ще раз переконались в об'єктивності знавців у характеристиці голосу Л.Монастирської. Головний музичний критик газети "The New York Times" Ентоні Томассіні назвав її голос "рідкістю в опері, справжнім lirico spinto, сопрано, голос який поєднує в собі ліричну м'якість з м'яким, схильним до повноти звуком. Йому під силу і дзвінкі верхи ліричного сопрано, і драматичний "густіший" звук у середньому регістрі".

 

Другий – український блок концертного виступу нашої гості окреслив її тверді патріотичні переконання. У своїх бесідах із журналістами Л.Монастирська не раз наголошувала: "Дуже пишаюся, що я українка. Дякувати Богу, маю змогу представляти українську вокальну школу у найкращих театрах світу. Хай там, де я співаю, знають звідки я, де моє коріння . Ця думка надихає мене до творчості, до життя". Свій оперний шлях вона починала з української оперної класики – перша роль була Наталка Полтавка в однойменній опері І.Котляревського – М.Лисенка. Свою першу вагому перемогу отримала, виборовши Гран Прі на Міжнародному музичному конкурсі ім. Миколи Лисенка (1997). Їй пропонували назавжди оселитися у Швейцарії, однак Людмила Вікторівна відмовилась. Пояснює, що голос її може звучати, лише набираючись сили від рідної землі. Нерідко вона для душевного піднесення, для натхнення або для емоційної розрядки після напруженого спектаклю за лаштунками театру сідає до фортепіано, грає і співає свої улюблені українські пісні.

В "українській" частині концерту був представлений гірко драматичний і зворушливий монолог покинутої жінки, втілений у народній пісні "Чотири воли пасу я" в експресивній обробці Станіслава Людкевича. У виконанні популярної жартівливої пісні Дениса Бонковського "Гандзя" (обробка Володимира Йориша) відчувалося творче переосмислення традицій визначної української співачки Оксани Петрусенко. Гарна молодичка Гандзя в інтерпретації Л.Монастирської видалася не лише захоплено грайливою, якою її частіше втілюють у вокальній практиці, а й розсудливою жінкою. Виконавці – і співачка, і оркестр на чолі з диригентом О.Дяченком – продемонстрували публіці продумано розбудований "сюжет" пісні. Виконання відзначалося майстерним філіруванням вокалу, грою нюансів, ледь вловимих темпових перемін, виразно виконаними підголосками в оркестрі. Ніжною лірико-поетичною піснею Георгія Майбороди на слова Андрія Малишка "Запливай же, роженько весела" гостя нагадала знавцям вокального мистецтва про свою любиму і високо ціновану нею викладачку: в минулому видатну українську співачку – народну артистку СРСР професора Національної музичної академії Діану Петриненко, в класі якої Монастирська удосконалювала свою вокальну майстерність і якій багато чим завдячує своїми артистичними досягненнями. Завершила українську частину виступу примадонни відчайдушно запальна народна жартівлива пісня в обробці М.Стецюна "Ой я знаю, що гріх маю", трактована в блискуче бравурній манері.

 

Відзначаючи талант і майстерне виконання Л.Монастирської, не можна оминути успіх виступу симфонічного оркестру. Втілюючи ідею урочистого і радісного свята музики, керівник оркестру і диригент О.Дяченко підібрав для задоволення слухачів, а також для створення відповідного пишного і блискучого оздоблення виступу оперної прими виграшні яскраві твори – оркестрові п'єси, позначені динамікою, піднесеним характером, колоритними національними рисами і фонічними засобами. Ці композиції звучали між вокальними блоками виступів Л.Монастирської, вигідно відтіняючи її виконання і неухильно реалізовували запрограмовану ідею підтримувати у присутніх піднесений від музики емоційний стан. Слухачів підкоряли вибагливі мелодії, бадьорі і грайливо перемінні ритми та розмаїті звукові фарби в оркестровій рапсодії "Іспанія" французького композитора Емануеля Шабріє; млість, а потім запал іудейського колориту у "Вакханалії" з опери "Самсон і Даліла" Камілла Сен-Санса. Заслужений артист України соліст оркестру Геннадій Кабін захопив присутніх пристрасними з цигансько-угорським присмаком скрипковими награваннями у "Карпатській рапсодії" нашого сучасника українського композитора Мирослава Скорика. Соло скрипки Г.Кабіна звучало то як майстерне виконання професіонала-віртуоза, а то нагадувало запальну самозречену гру народного музиканта. Достойному вокалу – достойне оркестрове виконання!

Блискучим і стверджувальним фінальним емоційним акцентом концерту стала у виконанні нашої славетної землячки непроста вихідна арія Маріци. Вона з шиком підсумувала настрій радості від спілкування з натхненною музикою і надзвичайно натхненним і професійним її втіленням.